КУБ продовжує серію інтерв’ю з цікавими людьми, спеціалістами з розвитку міст. Сьогодні презентуємо вам – Романа Цибрівського, експерта із соціальних явищ міста, професора географії, урбаністичних та азійських студій в університеті Темпл (США).  Наразі він вже перебуває у США, але до свого відльоту радо надав нам інтерв’ю.

Про японську урбаністику, переваги Києва та чого не вистачає українським політикам, читайте в інтерв’ю Романа Цибрівського для Kiev Urban Bureau.

Грань 1 Фулбрайтівський професор

Я працював у Києві як дослідник, у рамках Програми Академічних обмінів ім. В. Фулбрайта.

Грань 2 Солідний бекграунд

Протягом декількох років я викладав у Вікторіанському університеті та в Університеті Британської Колумбії, у Канаді. А також був дослідником у центрі підвищення кваліфікації при Національному університеті Сінгапуру.

Грань 3 Київські демони

У цьому році я видав книгу — Місто соборів і демонів: конфлікт простору, суспільства та історичної пам’яті в Києві, Україна» (Kyiv, Ukraine: the city of domes and demons from the collapse of socialism to the mass uprising of 2013-2014).

Грань 4 Share it

Я відчуваю себе викладачем. Мені подобається ця позиція: коли я щось знаю, і щасливий з того, що можу поділитися цим з іншими.

Грань 5 Я vs. Кличко

Трохи більше року тому, коли я зустрівся на одному івенті з Віталієм Кличком, він був дуже цікавим. Він тоді дуже добре говорив англійською, і коли підійшла моя черга, я йому сказав:

• Я кидаю тобі виклик – я хочу боксувати з тобою.

Він на мене уважно подивився, я повторив:

• Я хочу битися з тобою.
• Ні, — відповів Кличко.
• Добре, — сказав я, — тоді буду всім казати, що чемпіон світу боявся мене.

Він тоді посміхнувся. Тепер я всім говорю, що я такий професор, що навіть чемпіон світу з боксу злякався битися зі мною.

Грань 6 У пошуках європейської України

Я приїхав до України, коли був Євромайдан.

Грань 7 Еміграція

Я народжений в Європі, у таборі. Моя родина – біженці з України, які знайшли собі місце в Америці. Вони тоді не знали англійську мову, і спілкувалися українською, але вона у них була трохи старомодною, спольщеною дещо. Вони нічого не знали російською. І так я вчився українською. Звісно, до школи пішов, там треба було читати та писати англійською. Але ми підтримували українську, спілкувалися дома нею.

Грань 8 Пенсільванія

Ми жили в Мілуокі, але тепер я живу в Пенсільванії.

Грань 9 Зв’язки з Бандерою

Моя дружина була з діаспори. І її родина була великими патріотами України. Її батько був дуже політично активним, багато писав, він у свій час товаришував з Бандерою. Ну, знаєте, така тоді була політична ситуація.

Грань 10 Космополіти

У мене троє дітей. І вони теж говорять українською. Вони всі були в Україні. Мій старший син одружений з українкою. Мають квартиру у Львові, але живуть у Англії. Другий син довго жив у Києві, але потім переїхав до Барселони. А донька живе в Каліфорнії.

Грань 11 Демократи forever

У США я завжди голосую за демократів. Я думаю, що Республіканська партія є партією жадібності, і захищає власні інтереси.

Грань 12 It’s not my business

Я ніколи не відповідаю на питання про те, хто є кращим політиком в Україні. Це питання для громадян України, і вони мають вирішувати,  я не можу втручатися.

Грань 13 Розширення свідомості

Я думаю, що українці повинні вибрати політиків з глобальним типом мислення, які володіють більше, ніж двома мовами (українською і російською – ред..), і які не отруєні радянським стилем мислення.

Грань 14 Більярд

Я серйозно зайнявся більярдом. Тепер я граю майже щоночі. Я граю у двох турнірних командах, а іноді граю навіть на гроші.

Грань 15 Маленькі ставки

Коли я граю на гроші, то зазвичай програю. Адже я завжди граю із найсильнішими гравцями, аби чогось навчитися від них. І коли я програю гроші, для мене це як своєрідна плата за навчання. Та я роблю лише маленькі ставки.

Грань 16 Urban Studies

Україна потребує магістерських та докторських  програм у сфері урбаністики, аби підготувати нове покоління містобудівників, міських менеджерів. Це має  бути міждисциплінарна програма, яка буде читатися у якому-небудь київському університеті. Інші програми можуть читатися в інших містах.

Грань 17 Жити в Києві

Мені дуже подобається Київ, і я зараз вагаюся, чи мені треба купувати тут квартиру, чи досить буде просто знімати, коли я сюди приїжджаю. Вперше я приїхав до Києва у 1992 році, з батьком, тоді він вже думав, що ніколи не повернеться до України, бо тоді здавалося, що будемо американцями. Батько ніколи не був у Києві, він був з Львівщини. Мені тоді Київ видався дуже і дуже цікавим. А вже наступного літа я з дружиною та дітьми приїхав знову до Києва, але то було холодне літо, і мені не сподобалося. А ще не було комфортно, адже тут було дуже бідно, і на нас всі дивилися, наче хотіли щось поцупити. І тоді я вирішив, що не буду повертатися сюди.  Але потім я повернувся до Києва. І подумав, може мені і справді взяти якусь наукову тему українську, і працювати тут над нею.

Грань 18 Географ

Я – географ, мене цікавлять місця, де я не був, які я ще не розумію. І так я будував і свою кар’єру: бачу якесь місце і не розумію його, тоді мені хочеться його вивчати.

Грань 19 I’ll do it!

Я приїхав до Києва, пожив місяць, аби зрозуміти чи хочу  я взятися за його вивчення. Багато спілкувався з людьми, розпитував їх про місто. І вирішив, що так, я це зроблю, і подався на програму Фулбрайта.  Я розпочав дослідження у 2010 році, і приїжджаю сюди кілька разів на  рік. Все літо пробуваю у Києві. Звісно, літо більше люблю, ніж зиму, але взимку є багато роботи: багато лекцій читаю.

Грань 20 Wonderful  Dnieper River

Дніпро – це дивовижний ресурс для Києва. Там існує так багато вільної землі, і прибережної території, включаючи пляжі. Ця область повинна бути очищена і захищена таким чином,  аби стати рекреаційним і екологічним ресурсом для майбутнього.

Грань 21 Ріка, пагорби, схили

Пріоритети Києва у сфері планування – це наявність річкової зони,  пагорбів та схилів біля річки,  і в інших місцях у центрі міста, та наявність історичної архітектури й історичних районів.

Грань 22 Розставити пріоритети

Окремим пунктом порядку денного у плануванні Києва займає оточуюче середовище, де проживають люди. Воно повинне мати хороший сервіс та привабливий ландшафт. Складність у завданні буде додавати наявність житлових комплексів, які були побудовані в радянському стилі. Сьогоднішнє місто повинно ставити у пріоритет людину, сім’ю, домашнє господарство, а не будівельників.

Грань 23 Гази

Київ повинен думати про те, як скоротити використання автомобільного та підвищення екологічності громадського транспорту. Автомобілі задушують місто, відбираючи занадто багато міського простору для паркування.

Грань 24 Американський гумор

Одного разу я запитав у таксиста, який був припаркований біля Майдану відвезти мене на Печерськ. Він сказав, що це буде коштувати 100 гривень. Я подумав, що ціна була занадто висока, так що я вирішив просто…впасти на асфальт. Позбігалися люди, аби перевірити чи  я був у порядку. Я сказав, що не в порядку, адже я попросив відвезти мене на Печерськ, а водій запросив 100 гривень. І тоді я  просто впав.  Це змусило всіх сміятися, а водій не на жарт збентежився.

Грань 25 «НІ» поганому сервісу

Українцям потрібно винести урок успіху з Майдану, та сказати «ні» зловживанням на всіх рівнях. Це включає в себе не тільки поганий уряд, але погане обслуговування від водія таксі, у ресторані, та у будь-якій іншій сфері.

Грань 26 Endless elections

У вас багато виборів. Мене питають: а що у Філадельфії немає виборів, чи у Нью-Йорку? Є, але я там їх не так відчуваю як тут.

Грань 27 В Америці не купаються в ріці

Мені подобається київське літо, піски, пляж. Дуже люблю у вас в ріці купатися. В Америці люди в ріці не купаються. Нема такої культури: купатися в ріці.

Грань 28 Тепло свазі  

Але я не кажу: оу, українці, такі теплі! Мешканці Свазіленду також теплі, знаєте J

Грань 29 Київ крутіший

Київ у сто разів краще Львова.

Львів – це Європа, але не найкраща. Бо я знаю, що далі на захід є краща Європа J

Львів – маленьке місто, і дуже консервативне.

Грань 30 Харків не вхопив

Одеса і Дніпропетровськ дуже сподобалися. Черкаси сподобалися. Був недовго в Харкові, але щось не вхопив Харків, і не вхопив Донецьк. Але Маріуполь дуже сподобався.

Грань 31  Без домінацій

Коли я викладаю, я пропоную, щоб студенти розгортали бесіди у класі. Прочитайте текст, послухайте те, що я останнім часом вам розповідав, а потім розкажіть на парах більше, щось нове: додаткову інформацію, хороший приклад, розбіжності з тим, що вже було сказано. Я за те, аби зробити коротку презентацію у класі, а потім почати обговорення . Студенти стають тупими, якщо розказуєте щось лише ви (тобто, якщо вчитель домінує над класом ), і їм стає цікавіше, коли вони самі висловлюються. У такій обстановці , кожен дізнається щось нове від всіх інших.

Грань 32 Корисний досвід

Є багато моделей навчання, які можуть бути застосовані в Україні, аби зробити навчальний процес більш динамічним, складнішим, та цікавішим. Такі програми, як: Фулбрайт, що може допомогти українським викладачам виїхати за кордон і подивитися, яка є освіта, наприклад, у США. Є також програми в  ЄС та в інших частинах світу.

Грань 33 Київ живописний

Мені подобаються картини Києва від Евеліни Бекетової. Вона малює дуже барвисті сцени міста, як це і повинно бути: зелене, щасливе, історичне, і різноманітне місто. Я використав одну із її робіт для обкладинки своєї книги.

Грань 34 Люблю Маріуполь

Одне з моїх улюблених міст – це Маріуполь. Він має пляж на Азовському морі, поруч залізничних колій, які везуть вугілля до великих промислових підприємств, що знаходяться у межах видимості. Це не найекологічніше місце для відпочинку, але поєднання ландшафтів для роботи, і ландшафтів для відпочинку — цікавий та унікальний приклад. Я люблю це місто за те, що воно сильно протистояло вторгненню ворога, і створенню ДНР.

Грань 35 Територія пустоти

Цікаво, біженці, які втекли Донецької та Луганської області коли-небудь повернуться туди? Там такий зараз величезний пустир. Це було погане середовище до війни, а тепер ця територія повністю знищена. Ця область буде проблематичною протягом тривалого часу.

Грань 36 Голос громади

Люди мають розуміти, що влада їхня. Бо у радянському союзі виховували так, що владу треба боятися. Треба, аби влада боялася громади, бо у громади є голоси. Влада має розуміти, якщо вона не буде чути громаду, то на наступних виборах не буде цієї влади.

Грань 37 Україна і Камбоджа

У Камбоджі теж влада краде, будують там, де хочуть. Або там влада каже: нам потрібно це село, і просто його відбирає і зводить там заводи. І люди не противляться, бо вони дуже довго були під владним гнітом (тоталітарний режим).

Грань 38 Жити по-європейському

Європа – це місце, де установився баланс між владою та громадою. Тут громада більш освічена. Тут, зрозуміло, найнижчий рівень корупції.

Грань 39 Діти замість вертольотів

У Києві треба побудувати музей для дітей, якісний і хороший. Можливо на місці вертолітного майданчика Януковича.

Грань 40 Український Діснейленд

Воздвиженку можна переробити у Діснейленд.

Грань 41 Музей корупції

Музей колишньої корупції треба зробити на Європейській площі, з Українського Дому, аби всі політики, які їхатимуть на роботу кожного разу бачили нагадування: як їм не слід робити. Але дехто каже, що такий музей можна зробити там, де музей історії Києва.

Грань 42 Столичні загрози

У Києва є дві загрози: це жадібні забудовники та ледачі мешканці.

Грань 43 Діамантові монстри

«Diamond Hill» — одна з найновіших будівель Києва і безсумнівний монстр. Це житловий будинок заввишки 83 метри, що має 20 поверхів. Будівля вивищується на тому самому крутому схилі, що й Києво-Печерська лавра та інші важливі пам’ятки.

Грань 44 Історія Києва в туалеті

Музей історії Києва. Там по центру будівлі є ліфти, зліва одна зала, і справа-інша, а сполучення цих залів, позаду, за ліфтом. Такий собі коридор, де є також експонати. Я собі задумався, що це за коридор, і збагнув, що це мали бути туалети. Бо туалети є лише на першому поверсі, біля каси. Але мали також бути туалети на другому, і на третьому поверхах, бо там мали бути різні приміщення, різні офіси. А тепер виходить, що епохи Києва вони розмістили там, де туалет. Це не Музей історії Києва – це колекція речей, яка нічого не пояснює, вони не сполучені один з одним, і не мають генерального плану.

Грань 45 Повага до жінок

Жінка збирає сніг тут у вас якимось примітивним засобом. Чому у вас прибирають сніг жінки? В Америці такого нема, у нас жінки так фізично виснажливо не працюють. А коли я вперше побачив як жінки розбивають лід, я сказав: дайте мені, я це зроблю. Вона не знала, що мені відповісти, і не дала мені це зробити. Я не знаю, може це і ліпше, що є така рівність: фізичну роботу може робити і чоловік, і жінка. Але не з таким примітивним інструментом. Або жінки, які роздають туалетний папір. Що це за робота? Тобто вона тут для того, аби хтось не забагато взяв туалетного паперу?

Грань 46 Зіпсований Донбас

Треба подорожувати по Європі аби бачити їхні стандарти життя, і хотіти їх собі запровадити. А що Донбас? Що він видів? Але вони самі дозволили, аби їх використали. А ще у вас дешевий тютюн і алкоголь, і їм дозволяють себе псувати. Влада цим користується.

Грань 47 Релігійний опіум

Московська церква – це просто рука політики Москви. Люди думають, що вони туди ходять і ближче Бога, а насправді, ближче Москви, і ближче смерти.

Грань 48 Безпечна Японія

У них дуже великий порядок. Міста, наприклад, Токіо, доволі чистенькі, безпечні. На вулиці ніхто тобі нічого злого не зробить. Люди дотримуються законів. Але Японія не для всіх. Там дуже тяжко працюється.

Грань 49 Нічні клуби Токіо

Як урбаністичний географ я вивчав нічне життя Токіо, у нічних клубах, у районі Роппонгі.

Грань 50 Японський гігант

Я написав книгу про столицю Японії. Токіо: мінливий образ урбаністичного гіганта (Tokyo: The Changing Profile of an Urban Giant).

Грань 51 Життя для компанії

Я кажу – Я Роман Цибрівський, я працюю у Темпльському університеті. А японці про себе так кажуть : Я — Роман Цибрівський, я належу до  Темпльського університету. Вони мають дуже велику родину. Кланяються своєму начальнику. Вони віддають своє життя для компанії. І тоді в них багато що псується.

Грань 52 Японські алкоголіки

Чоловік майже не бачить родину. Він важко працює, вдома майже не буває. Алкоголізм велика проблема. Бо після роботи треба пити. Адже начальник каже: добре, тепер усі в бар. І ти мусиш йти, і пити до кінця. І так багато-хто спивається. І тому японки дуже хочуть вийти заміж за іноземця.

Грань 53 Глобальний виклик

Я прожив у Токіо 12 років, написав три книжки, спершу не розумів їхнього суспільства, але залишився і почав вивчати. Для мене це був великий виклик – написати книгу про одне з найбільших міст світу.  Але згодом був ще один не менший виклик – писати про Камбоджу, адже це також різне суспільство, різна культура.

Грань 54 Вражаюча архітектура

Хто цікавиться архітектурою мусить поїхати в Японію. І не тільки подивитися на їхні традиційні будиночки, які чудові, зроблені із дуже якісної деревини. Але і  багато найкращих архітекторів – то є японці. Найбільша частина економіки Японії – це не японські машини, не електронна техніка, а японське будівництво.

Грань 55 Політик знає більше

Хоча у Японії також бувають мітинги і протести людей, адже там є громадянське суспільство, і незалежні НГО, але японці будуть голосувати тільки за одну партію. Бо у них є таке переконання: ну, треба за них голосувати, бо вони більше знають, ніж я. Політик, він вже ж довго політик, і знає більше мене, тому я йому довіряю.

Грань 56 «НІ» тупим політикам

Ваші політики мають поїхати до Європи і побачити як там все облаштовано. Але краще, звісно, брати політиків, які вже там бували, які там вчилися. А не обрати якогось тупого політика, і витрачати кошти на його навчання. Керувати країною повинні ваші громадяни. Хоча радники можуть бути, і повинні бути з європейських країн, наприклад.

Грань 57 Роби свою роботу

Я купую квиток, а жінка каже: не видиш, я зайнята. Я кажу: виджу, але я купую квиток. Почекай, — каже вона мені.  Я кажу: ні, я не хо чекати, мені треба квиток. Якщо ви зайняті нехай мені продасть його хтось інший. Кожен має виконувати свою роботу.

Грань 58 The USA vs. EU

Коли мій другий син закінчив вищу школу, ми йому пропонували: може ти поїдеш до Європи? Він відповів, що там нема чого робити. Але зараз живе в Барселоні. Тепер він європеєць.

Грань 59 Не треба боятися гомосексуалістів

У вас також є антиєвропейська істерія: багато-хто з вас боїться, що ваші діти стануть гомосексуалістами.

Грань 60 Ще одна книга про Київ

Зараз я пишу книгу про Київ з робочою назвою «Нелегкий вибір для Києва: Ідентичність, простір та суспільство у столичному місті України».

Грань 61 Стріт-арт

У Сполучених Штатах є спеціальні програми, коли вуличні художники перетворюють неблагополучні райони на престижні, за допомогою стріт-арту. Перевага стріт-арту у тому, що вуличні митці мають усі можливості для того, аби відкрити для людей місце, в якому вони живуть.

Грань 62 Свобода, рівність, братерство

Ви питалися ще, чого мені Львів не сподобався. Так це своїм маршем проти гомосексуалістів. Там ходили священики і монахині, і в один голос говорили: не дай боже, щоби наші діти такими були. Але такого не має бути. Світ повинен бути ліберальним, відкритим, і приймати всіх.

Грань 63 Зміна пам’ятників

Пропоную замінити той радянський пам’ятник у вас «дружби народів» на пам’ятник Гонгадзе і Політковській.

Грань 64 Марафони

Я в 50 років почав бігати. А потім кожен день почав тренуватися, і згодом біг перший марафон. Потім бігав по всій Америці марафони. А потім я переїхав до Японії, а там дуже тяжко бігати по бетону. Після того я перейшов на більярд.

Грань 65 Любов до карт

Коли ми сім’єю подорожували. Я завжди роздивлявся і вивчав карту. Мені був цікавий ландшафт. Пригадую, мені дуже подобався Жуль Верн, який у своїх книгах описував подорожі навколо світу. У дитинстві батько мені подарував книгу про чудеса світу. Це теж на мене дуже вплинуло у виборі моєї майбутньої професії географа.

Грань 66 Двадцятка кращих міст світу

Я пишу книги на замовлення про дослідження різних країн. Зараз я працюю над енциклопедією 20 найкращих міст, і найгірших. Де публіка найбільш щаслива, і найменш щаслива. Коста-Ріка, до речі, країна, де живуть найщасливіші люди.

Грань 67 Напишу про Донбас

Я хочу написати про Схід України, про Донбас, на англійській мові. Але мені треба там обов’язково бути. Я був у Донецьку, Маріуполі, але до війни.

Грань 68 Скромність

Я живу скромно, у мене квартира доволі скромніша, ніж я можу собі дозволити.  Мені не треба великого будинку. Машину маю нову, але недорогу.

Грань 69 На мене чекає Коста-Ріка

Ми родиною збираємось з дітьми на новорічні та різдвяні свята до Коста-Ріки.

Бесіду вели: Анна Макота та Катерина Покровська, спеціально для Kiev Urban Bureau

Місце: Ресторан Under Wonder

«Безпека – це процес, а не результат»

Брюс Шнайер

Сьогодні, коли Росія розв’язала війну проти України, майже ніхто не може почувати себе у безпеці. І хоча, припустимо, мешканцям Києва здається, що зона бойових дій доволі далеко, небезпека криється набагато ближче, ніж видається. Безтурботність та нехтування власною безпекою може коштувати дуже дорого. Хоча Україна і не належить, принаймні, не належала, останнім часом, до країн, де трапляються терористичні акти, сьогодні це не може бути виправданням низькому ступеню безпеки у нашій країні. Ще рік тому ми не могли уявити у страшному сні революцію, війну, сотні загиблих наших співгромадян. Саме тому, ми повинні думати і діяти наперед.

До зони ризику потрапляє і громадський транспорт, про безпеку якого йтиметься у цій статті.

США, Великобританія, Іспанія, Ізраїль — це країни, які можна взяти за зразок у сфері безпеки у громадському транспорті. Але, на жаль, підвищені заходи безпеки у них з’явилися лише після терористичних актів. Аби вчитися на чужих помилках, і уникнути власних, Україні слід імплементувати їхній досвід захисту громадян.

            Метро/Автобуси/Потяги

Захід №1 – збільшення засобів спостереження та застосування сучасних методів моніторингу

Кілька років тому в американському суспільстві розгорілася дискусія, щодо збільшення урядом кількості відеокамер у країні. Жителі міст обурювалися, що за ними постійно спостерігають. Проте такі заходи дозволили зменшити кількість злочинів та допомогли оперативним службам отримувати відео-докази. Після теракту в Іспанії на залізниці в 2004 році у країні збільшили на 4000 відеокамер у транспорті, та кожного року частину з них оновлюють, замінюючи на сучасні. Так, суспільство потрапляє до так званого «паноптикуму» (режим постійного спостереження), але таким чином можна запобігти трагічним випадкам у громадському транспорті. Коли вчасно помітити загрозу.

Сьогодні європейські країни використовують спеціальні IP-камери, які дають картинку більшого розширення (відбувається швидше розпізнавання облич), та дозволяють моніторити події у режимі «реального часу».

Захід №2 – патрулювання громадського транспорту

Залізнична компанія Південної Каліфорнії Metrolink увела у свій стаф нову посаду — додаткового робітника, який моніторить поведінку пасажирів, аби вчасно помітити підозрілих осіб. Такий «наглядач» також існує і в громадському транспорті Сінгапуру.

Це людина у формі охоронця чи поліції, яка спостерігає за порядком у транспорті, а заодно і виявляє людей з лихими намірами. Часто такі спеціалісти є психологами, адже саме їм краще вдається помітити неадекватну поведінку терористів.

У Лос-Анджелесі вагони метро обходить шериф із навченою собакою. Часом він може перевіряти документи у людей, які здаються йому підозрілими. А його пес натренований виявляти вибухові речовини.

Захід №3 – застосування високого рівня безпеки, подібного до заходів безпеки у аеропортах

Такі надпотужні заходи безпеки зазвичай уведені у країнах, де ставалися теракти, або там, де величезне навантаження на громадський транспорт. Останнє, стосується, наприклад Китаю. Пекін встановив у метро металодетектор, такий як у аеропортах.

Також вони використовують простий, але чомусь мало запроваджений у нас спосіб як уникнути давки в метро.

Розуміючи, що безпека може бути різного характеру, мерія Нью-Йорка вдалася до методів виявлення різного типу загроз. До прикладу, для мешканців Великого Яблука звична річ, коли співробітник охорони метро перевіряє їх за допомогою портативного рентгенівського апарату (smart phone-size radiation detectors).

Але Вашингтон, здається, перевершує всіх у подібних заходах безпеки. Поліція, яка працює у нью-йоркському  метро (The Metro Transit Police Department) використовує програми  хімічного, біологічного, радіологічного виявлення небезпечних елементів. Не кажучи вже про систему виявлення боєприпасів.

Захід № 4 – безпека громадян у їхніх руках

У США дуже розвинуті рекламні заходи, пов’язані із безпекою у громадському транспорті. Якими б надсучасними камерами спостереження не володіли потяги метрополітену, пасажири, що їдуть поруч із терористом, можуть швидше упізнати його лихі наміри, його нервову поведінку.

До прикладу, одна із соціальних реклам: «See it, Say it» and «Is that your bag?»/ «Бачиш це? – Скажи про це!»  та «То ваша сумка?». Терорист може залишити сумку із вибуховими, отруйними речовинами у вагоні метро лише тоді, коли всім буде байдуже. Саме через таку масову байдужість стаються трагедії. А здавалося би, всього одне запитання може врятувати життя десятків людей.

Також у громадському транспорті Нью-Йорка часто звучить заклик «if you see something, say something»/ «якщо ти бачиш щось – скажи про це». Громадян закликають бути уважними і, у разі, коли вони помічають дивну поведінку пасажира чи речі без нагляду, сказати про це правоохоронним органам.

Крім цього, відомі ще приклади самоорганізації людей, які слідкують за безпекою у місті, у тому числі в громадському транспорті. Наприклад, у Нью-Йорку в 1979 була створена волонтерська організація Guardian Angels (Янголи-охоронці), яка слідкувала за безпекою у метро. Також вони проводили спеціальні тренінги для всіх бажаючих по виявленню та зупиненню злочинів.

Аеропорти

Захід №1 – менше речей – більший захист

Дуже серйозні заходи безпеки увела Великобританія, після того, як їй вдалося дивом запобігти терористичному акту у 2006 році, коли пасажир-терорист намагався пронести до літака рідку вибухівку. Відтоді було заборонено брати ручний багаж до салону літака, навіть футляр для окулярів.

Якщо вам потрібні ліки, дозволять взяти лише необхідну для польоту дозу. А коли ви летите з дитиною, якій потрібне дитяче харчування, ви зобов’язанні відкуштувати з кожної пляшечки. Компанія Вritish Airways також заборонила пасажирам брати на борт літаків ноутбуки, мобільні телефони і айподи.

Захід №2 – безпека у руках машин

В Ірландії довірили безпеку у аеропортах сучасним технологіям – «ситуаційному центру інформації». Зображення з різних камер передається до спеціального єдиного центру, і там обробляється на предмет виявлення підозрілих осіб. Адже он-лайн прослідкувати за картинкою з кожної камери просто нереально.

У ізраїльських аеропортах використовують для спостереження за пасажирами спеціальні відеокамери, які раніше створювалися для оснащення «високоточних ракетних систем».

До речі, у Великобританії у цьому плані мають своє «ноу-хау», це «розумні» камери, які здатні помітити, розпізнати та подати сигнал про багаж, який залишили без нагляду.

Захід №3 – 3D-сканери

США та Великобританія запровадили у своїх аеропортах сканери — «рентгенівських промінів малої сили», що дозволяють створити трьохвимірне анонімне чорно-біле зображення людини. Їх ще навивають «роздягаючі» сканери. Таким чином, можна виявити «пояси шахідів». Після такої процедури, коли нічого не виявлено, ваше зображення знищують.

Захід №4 – психологічний моніторинг

США у цьому значенні використовує спеціально навчених співробітників поліції у штатському, які ходять у натовпі пасажирів та моніторять їхню поведінку. Особливо нервових запрошують до спеціального кабінету на переговори. За даними американської Асоціації з транспортної безпеки (Transportation Security Administration, TSA), за рік перевіряється близько 100 тис. осіб, з них близько 1000 виявляються злочинцями.

Але у захисті аеропорту мабуть немає рівних  Ізраїлю. Саме тому ізраїльські аеропорти вважаються найбезпечнішими у світі. Їхні аеропорти мають кілька ступенів захисту (на прикладі аеропорту Бен-Гуріона). По-перше, це моніторинг служби ШАБАК за межами аеропорту на предмет виявлення повідомлень про підготовку терактів. По-друге, як тільки ви наближаєтесь до території аеропорту вас фіксують приховані камери, що потім продовжують вести спостереження за вами і в самій будівлі аеропорту.

При цьому, машини, які заїжджають на територію аеропорту дуже ретельно перевіряються. Часто перевірка проводиться на психологічну реакцію пасажирів. Наприклад, вас можуть запитати «Що ви снідали?». Звісно, співробітнику служби безпеки аеропорту головне не зміст вашої відповіді, а реакція на неочікувані питання. Адже терористи, які одягають маску спокою, можуть бути спантеличені такими питаннями, та виявити свою справжню сутність.

До речі, співробітників аеропорту дуже ретельно відбирають, це в основному молоді люди 20-25 років, які служили в ЦАХАЛ (ізраїльська армія), та ще тоді отримали запрошення на цю роботу. Таємничість заходів безпеки у аеропортах Ізраїлю також породила багато легенд, наприклад, що за дзеркальними циліндрами в залі реєстрації знаходяться напоготові снайпери.

Звісно, безпека у громадському транспорті не вичерпується переліченими заходами. До неї також входить моніторинг технічного стану транспорту, його оновлення, модернізація, а також інформаційна кампанія щодо правил безпеки та дії у нестандартних, небезпечних ситуаціях. Тим не менш, українська влада має вже зараз думати про удосконалення безпеки у громадському транспорті. Адже попередити і запобігти набагато краще, ніж ліквідовувати наслідки терористичних атак. Коли транспорт, маршрути ще можна повернути, то життя людей – ніколи.

Саме тому, безпека у громадському транспорті повинна бути у пріоритеті політиків та кандидатів, які претендують на управління державою, і беруть на себе, таким чином, відповідальність за життя та безпеку співгромадян.

Анна Макота, Kiev Urban Bureau

Kiev Urban Bureau продолжает серию интервью с крутыми урбанистами и интересными личностями. Сегодня мы рады представить вам – Григория Мельничука.

Григорий Мельничук — сокоординатор киевского Совета по урбанистике, активист общественной инициативы «Киевские проекты», журналист, путешественник, 30 лет.

PS. Так как Григорию на этой неделе будет 31 год, мы добавили еще одну грань) 

Грань 1 Гуманитарий + Техник

У меня два образования: промышленная электроника и редакторский факультет (все в КПИ).

Грань 2 Путь в урбанистику

Вовлечение людей в урбанистику, в устройство города – это общемировая практика и общемировая тенденция. Такой точкой отсчета для Украины и Киева является визит, в марте 2012, бывшего мэра столицы Колумбии Боготы Энрике Пеньялоса. Он пообщался с киевской властью: в результате очистили на Крещатике небольшой тротуар от машин. Но он провел публичную лекцию в Доме архитектора, и, наверное, с этого времени начался процесс «брожения умов». Ближе к концу 2012 года, мы сформулировали организационную форму – это сообщество в ЖЖ  — Киевские проекты. За  зиму мы подготовили материал, и 1 марта 2013 запустили проект. Осенью прошлого года мы занимались темой Подола в рамках проекта Киев Самобытный, проект Департамента градостроительства.

Подобные обсуждения устройства города, транспорта часто возникали в Интернете, но не имели ни площадки, ни системности,  и просто тонули в сотнях комментариев.

Были люди, был запрос, надо было это как-то обрисовать.

Грань 3 Исследование Троещины  

Во время Майдана — изучали потоки пассажиров из Троещины в центр. Это исследование мы проводили в январе 2014 года. Теперь это вылилось в проект «Общественный транспорт на Троещину», который сейчас организовывается.

Грань 4 Внутрицентральный транспорт

Центр города должен быть дружественным к людям: здесь очень много людей ходит пешком. Кроме того, одним из минусов нашего центра является отсутствие внутрицентрального общественного транспорта. У нас общественный транспорт работает по принципу «окраина-центр». А если мы попытаемся отсюда добраться к площади Славы, у нас это получится очень сложно. Быстрее будет уехать куда-то на Святошино.

Грань 5 Открытый Крещатик

В прошлом году российский сервис Probok.net обратился к киевским активистам с предложением спрогнозировать организацию наземных переходов на Крещатике. Мы участвовали в этом проекте, и в ноябре 2013 года было опубликовано исследование по этой проблеме, с графиками, схемами и проч. Потом проект утратил актуальность, поскольку Крещатик тогда закрыли полностью.

Сейчас есть предложения от разных людей — закрыть Крещатик. Но это невозможно! Это транзитная магистраль, которая связывает несколько крупных въездов, поэтому закрыть его можно, если построить под Крещатиком тоннель. С другой стороны, все эти  выезды и въезды в тоннель в центре города, это не самое эстетическое зрелище. Поэтому Крещатик может существовать в его нынешнем виде, с надземными переходами.

Также были предложения перекрыть «правительственный квартал». Но эти улицы не разрешит закрыть Госслужба охраны, потому что здесь стратегические объекты, и правительственный квартал должен иметь максимум возможностей для выезда.

Грань 6 Рождение Урбанистики в Украине

Урбанистика в Украине находится в зародышевом состоянии. Есть позитивные движения в Киеве, во Львове, здесь намного больше и серьезней это все пошло. Мы работаем также и с другими городами, например, с Харьковом.

Мы запускали проект по активизации местных активистов, дабы создать качественные публичные места в центре города. Потому что, при том, что Харьков чистый и аккуратный, он не настолько интересный.

Грань 7 Градостроительство vs. урбанистика

У нас часто считают урбанистику синонимом градостроительства. Последнее — это организация инженерно-транспортной инфраструктуры, это больше техническая и прикладная специальность. Урбанистика – это скорее формирование технического задания, это то, что делают до строительства. Урбанистика должна увязать интересы разных социальных групп. Понять, как реализовать в  архитектуре, в транспорте ценности, которые являются приоритетными в этом городе, или в этой стране. Может быть город автомобилецентричный, или неавтомобилецентричный.

Могут быть города удобные для пенсионеров. Они специально ориентированы на них. И это реализуется через городскую инфраструктуру. Могут быть города ориентированы на айтишников, или на туристов, последнее самое распространённое.

Это весьма специфическая «профессия». Урбанистика – это мультидисциплинарный вид деятельности. 

Грань 8 Город ангелов: за хлебом – на машине

Автомобилецентричным Киев не может быть, поскольку здесь очень высокая плотность застройки, особенно в центре города. Классический пример автомобилецентричного города – это Лос-Анджелес, но это город частного сектора. Они даже за хлебом ездят на машине, потому что так устроен город.

*От редакции: Наши люди в булочную на такси не ездят! (с)

Грань 9 Трамвай против метро

Киев в части ликвидации трамвайного движения, особенно в центре, он прошел тот этап, которые западные города прошли в 50-60-хх годах. Поэтому, как и в любом процессе эволюции, перескакивать с уровня на уровень нельзя. Потому что получается очень странно. Трамвай будет возвращаться, при этой или другой власти. Кстати, это на самом деле не так дорого, как кажется.  Строительство одной станции метро может равняться строительству качественной трамвайной линии на несколько километров.

Соотношение затрат на строительство метро на Теремки, и полученного эффекта, не такое эффективное, как могло бы быть при организации трамвайной линии.

Трамвай на Саксаганского: был еще проект в 70 годах, это 2-очередь скоростного трамвая. 1-я очередь от Борщаговки до Вокзала. В дальнейшем планировалось, что он пойдет вдоль железной дороги. Дальше — трамвайный тоннель под Печерском. Выход на мост Патона и на левый берег. Получается, планировалась еще одна линия скоростного транспорта через весь город. Это стоит намного дешевле, чем классическое метро, которое закапывается под землю.

Трамвай на мосту Патона, 1970 год.

Грань 10 Было время подумать

Кстати, когда здесь планировали метро, еще в 1945 году рассматривалось, что метро будет под землей только в центре города. Там, где есть возможность вести метро наземным способом, это намного дешевле в разы, или в десятки раз. Условно говоря, зачем было закапывать метро на Оболони, если его можно было провести над землей.

Грань 11 Рада по урбанистике Киева

Рада по урбанистике Киева – это экспертная команда, которая на принципах Манифеста, принципах взаимного консенсуса, где каждый участник имеет право вето, она занимается реализацией этого манифеста. Этот год был очень стихийным, но нам удалось развернуть несколько кампаний. Это «Пешеходный Крещатик». Когда мы в прошлом году проводили подсчеты, в час пик в порядке 1000 человек перебегали дорогу в неположенном месте, и создавали аварийные ситуации.

С нашей подачи уже сделали переход на Городецкого. Это не только вопрос наземных переходов, но и перемещение или неперемещение административных функций. По части удобного и безопасного города – это реконструкция городского скоростного трамвая на станции площади Победы. Это уже полностью реализованный проект, но все равно еще надо будет доанализировать его и кое-что доделать.

Грань 12 Наталка

Также наша кампания –  развитие парка «Наталка» (Оболонь). У нас не так давно был воркшоп, и мы достигли понимания с районной властью.

Грань 13 Районы, кварталы: разгружаем транспортную систему

Сейчас в конце месяца будет организована полоса общественного транспорта на Троещину, она должна снять также часть нагрузок на транспортную систему, ведь по нашим подсчетам сегодня половина людей из тех, кто пересекает Московский мост, делают это на общественном транспорте.

Если мы обеспечим больший приоритет общественному транспорту, и в дальнейшем увеличим его количество, то определенным образом снизится нагрузка на Троещину, потому что постройка моста – это миллиарды, и это несколько лет.

Дальше мост упирается не в Русановские сады, а в перекресток и авторынок, то есть мост упирается в пробку. Поэтому более эффективный и интересный вариант является вывести этот мост не в бульвар Перова, а непосредственно на Троещину, подключив его к улице Бальзака, мощной широкой магистрали. И таким бы образом Троещина спокойно ехала бы в центр без каких-либо проблем.

Грань 14 Айтишникам – окраина, журналистам – центр!

Если это ІТ-кластер, то этим людям, наверное, будет все равно, где находиться. Если это журналистские редакции, то будет очень странно, если их будут размещать на окраинах. По поводу перекрытия центра, такая практика есть в Лондоне, но как по мне, такие заявления для Киева попахивают политическим популизмом, без понимания технической стороны процесса.

Грань 15 Дело в парковке

На самом деле, уменьшить транспортную нагрузку на центр Киева довольно легко, достаточно упорядочить парковку. Единственно, мы будем иметь четкое парковочное пространство, если человек, въезжая в центр, будет платить за парковку, тогда кто-то подумает: лучше я поеду на метро. Таким образом, снимается большое количество траффика, и освобождается большое количество парко-мест. У нас можно абсолютно бесплатно припарковаться в центре города. Я думаю, что ни в одной столице Европы такой практики нет.

У нас не работает система штрафов и наказаний. В принципе весной будут рассматривать вопрос в парламенте фото-, и видео-регистраций нарушений. Кроме того, у нас система оплаты парковки совсем не прозрачная. Ходят какие-то непонятные люди, и многие их посылают, и, наверное, оправдано, потому что не знают, куда идут эти деньги. Киевпассервис регулярно рассказывают, что они убыточное предприятие.

Грань 16 «Перехватывающий паркинг»

Вопрос надо решать комплексно: если мы хотим, чтобы меньше людей ездило в центр, нам надо, во-первых, определить, где у нас центр. Во-вторых, надо создать несколько цепочек «перехватывающего паркинга». Чтобы человек, который например, живет в Вишневом, доезжал до метро, оставлял там машину на паркинге, и ехал дальше на метро, или другом общественном транспорте. Еще, чем дальше перехватывающий паркинг от центра, тем дешевле он должен стоить, вплоть до того, что даже бесплатно.

Есть такие системы Park & Ride , когда человек, оставляя машину на паркинге на окраине города, получает бесплатно проезд в метрополитене. Таким образом, город стимулирует неиспользование автомобилей. А сейчас общественного транспорта в центре нет, и передвигаться по нему очень сложно.

Грань 17 Мюнхен стимулирует

Есть очень интересная практика в Мюнхене, где стоимость парковки дешевая на короткое время — до часу, получаса. То есть, когда человек ездит на машине, и решает вопросы, парковка дешевая. А если человек приехал в центр города и оставил машину, парковка стоит очень дорого. Таким образом, город стимулирует деловую активность.

Грань 18 Винница умеет зарабатывать

Сегодня по всевозможным городским проектам дальше всех продвинулась Винница. Вот, например интересный факт: в Виннице трамваи прибыльные. Им Цюрих подарил 100 трамваев. Цюрих просто менял свои вагоны, это вагоны 50-60-х годов, но они были в идеальном состоянии, потому что они постоянно ремонтировались.

Даже когда Гройсман ушел, все равно процесс пошел «по накатанной», вот скоро там должны открыть новую линию трамвая, проложено целую кучу велодорожек, правда там к ним тоже есть вопросы. Но в Виннице небольшое участие в этом процессе населения, как, например, во Львове.

Грань 19 Оболонь, где парки?!

На Оболоне есть одна существенная проблема, там нет парков. Там идет тотальная застройка. Зоны у воды мало благоустроены. Даже если мы сделаем парк «Наталка», то это будет небольшой кусочек парка.

Грань 20 I love Nivky

Нивки – очень комфортный для меня микрорайон. У меня три станции метро в пешей доступности, остановка  скоростной электрички, с трех сторон Нивки окружены зелеными  зонами. Но жилой фонд несколько устаревший, и это накладывает другие проблемы.

Грань 21 Власть: есть контакт

Мы работаем с депутатами, вот с головой Оболонского района, с Департаментом градостроительства также активно работаем. Мы постоянно общаемся, постоянно у нас осуществляется какое-то взаимодействие. Если идти к представителям власти с конкретными предложениями, а не с протестами, то все люди контактные.

Грань 22 Урбанистическое кино

Я бы порекомендовал фильм о создании Боготы (Колумбия), когда против скоростного транспорта устраивались восстания и бунты.

Грань 23 Право на мобильность

Людям стоит  оценивать город с точки зрения каких-то базовых ценностей.  Например, в Декларации о правах человека есть право на мобильность. Вот надо взять и посмотреть, как это реализуется на практике.

*От редакции: Ст.13 Всеобщей декларации прав человека

1. Каждый человек имеет право свободно передвигаться и выбирать себе местожительство в пределах каждого государства.
2. Каждый человек имеет право покидать любую страну, включая свою собственную, и возвращаться в свою страну.

Грань 24 Один дворик – три района

В Киеве исторически сложилось 4 названия районов. Есть Подол.  Золотые Ворота, Львовская площадь – это Верхний город. Район Ярослава. И район, начиная с Крещатика и выливается на Большую Васильковскую.

В каждом районе свои сложившееся урбанистические правила, если на Подоле здание в 14 этажей вызывает панику, то в последнем районе – Новое строение, это вполне нормально.  В советское время в Киеве количество районов делилось по принципу количества членов партии.

До 2001 года в Киеве была идиотская ситуация,  когда в одном из соседних двориков пересекались три района.

Грань 25 Каждому району – своя жесткость

У нас Шевченковский район включает Крещатик и Нивки, это странно ведь у этих двух локаций совсем разные проблемы. Вопрос администрирования структуры города – это ещё один важный вопрос. Для центра города должны быть одни правила, более жесткие, для спальных районов другие.

Грань 26 Уличная политика

Было бы очень хорошо, если бы в названиях улиц было бы поменьше политики. Исторически многие улицы назывались по названиям храмов, к которым они ведут, или названиям местности, например, улица Жилянская.

*От редакции: Под названием «Жилянская» улица известна с 30-х годов XIX столетия (от местности Желань, Жиляны)

Грань 27 Электробус

Я думаю, что со временем сольются в один такие виды транспорта как автобус и троллейбус в формате электоробуса. В Киеве уже сейчас власти пытаются ввести единую нумерацию автобусов и троллейбусов.

Грань 28 ТВ? Нет, не слышал

Уже больше пяти лет  в моем доме нет телевизора.

Человечество идет к тому, что бы максимально меньше использовать ресурсов. От карточки кредитной я не собираюсь отказываться, зачем, это же удобно. Потребности использовать автомобиль в городе у меня нет, хотя машина есть. Она у меня не для ежедневного пользования. Ведь я достаточно знаю транспортную систему Киева, чтобы быстрее перемещаться с помощью общественного транспорта.

Грань 29 Киев: есть надежда

Киеву стоит понять, как развиваться, куда двигаться, а не «тушить пожары». У Киева есть достаточно неплохая стратегия 2025, и надо к этому двигаться.

Грань 30 Донбасс: как преодолеть депрессию

Еще до этой войны Донбасс десятилетиями являлся депрессивным регионом. И сегодня там просто все добили, что и так было в разваленном состоянии.

К счастью, в 2012 году я успел поездить по Донбассу, и не только по центральным городам. Я был и в Енакиево, и в Стаханове. Стоить понимать, что деградация городов, общественного пространства и деградация жителей, это очень взаимосвязанные факторы. То есть, если происходит развал инфраструктуры, постепенно снижается и уровень культуры жителей, и так везде. Но, если у нас будет такой себе План Маршалла для Донбасса, там можно будет осуществить очень серьезные преобразования. В США, кстати, большое количество подобных депрессивных городов просто были ликвидированы.

Много городов были сделаны как поселки при предприятиях. Если предприятие закрывается, смысл существования подобного поселка прекращается.

Грань 31 Городам, как людям, нужен смысл жизни

Надо учитывать, что мы жили не в капиталистической системе, где люди были более мобильными и просто переехали. Мы жили сначала в псевдосоциализме, мы получили большое количество промышленных городов, которые деградировали сами по себе.

Есть пример деградации городов и на Западной Украине – например, город Стебник, за два километра от Трускавца. Там были какие-то производства, они закрылись, и если вот не считать, что там украинский язык, то это та же картина Донбасса.

Это не связано с конкретным регионом, это объективная реальность упадка городов при утрате смысла их существования.

Беседовали – Анна Макота и Екатерина Покровская, в милом месте Klukva & Brukva.