В травні цього року вже вкотре відбудеться наймасштабніша архітектурна подія року в Україні – міжнародний фестиваль CANactions. Важлива частина програми фестивалю – воркшоп, на якому архітектори, урбан-дизайнери, економісти, соціологи та всі інші, хто цікавиться феноменом міста, будуть розробляти стратегію розвитку Телички – постіндустріальної зони майже в центрі Києва. Ми поговорили з майбутнім куратором воркшопу, голландським архітектором та урбаністом Тео Хаубеном про потенціал Києва, те, як міста зміняться в майбутньому та про головні цінності нового урбанізму.
— Раніше ви вже відвідували Київ. Якими були ваші враження від міста? Що вам сподобалось і які проблеми ви помітили в столиці?
— Починаючи з 2003 року я був в Україні та зокрема в Києві декілька разів. Розташування міста прекрасне: високі схили правого берега та похилий спуск лівого – річковий ландшафт міста є дуже впізнаваним та робить його несхожим на інші.
Фрагментований портрет Києва – пряме відображення його бурхливої історії. Це водночас його перевага та його проблема. Історичне місто, завершені та незавершені до- та післявоєнні будівлі тут існують поруч з частково реконструйованими спорудами кінця ХХ століття. Лише ви повертаєте за ріг вулиці в центрі міста – потрапляєте до іншого періоду міської історії. Ця різноманітність є дуже цінною. Проте, видається, що її недооцінюють. Через це місто ризикує розпастись на непоєднані між собою фрагменти чи стати лише колекцією архітектурних артефактів.
— На вашу думку, який потенціал має Київ?
— Потенціал міста – це саме місто тут і тепер. Збереження ландшафту, публічного простору, тканини міста та існуючих будинків є дуже важливим. Міста, що знаходяться біля моря чи гір – вражають. Міста з великими ріками – надзвичайно цікаві. Саме тому водний ландшафт Києва, по суті, є головною якістю міста. Об’єднання та захист цього ландшафту має вирішальне значення для майбутнього всього міста.
Крім цього, тут є велика кількість невикористаних просторів та будинків. На мій погляд, краще використання існуючого міського простору за допомогою розумних інтервенцій – це доволі цікавий потенціал для Києва.
— Українці все частіше говорять про урбанізм та його ідеї, та зазвичай вони розуміють його у дуже спрощений спосіб. Що таке урбанізм для вас, які його головні цінності та принципи?
— Через те, яку насильницьку природу мав урбанізм в минулому наших міст, я можу собі уявити, наскільки поганими є асоціації з цим словом. Але, насправді, створювати місто комфортне для життя – це необхідна вимога урбанізму. Цікаві міста існують не на противагу, а завдяки реалістичним амбіціям та чітким правилам. Урбанізм – це не про заборону, а про те, щоб зробити економіку якісного життя можливою.
Нові містопланувальники, урбан-дизайнери та архітектори – не схожі на тих дизайнерів, що були у минулому – гордіїв, що мали непереборну віру в соціальну інженерію , яка базувалась на припущенні, що суспільство повинне робити так, як їй диктує дизайн. Замість доступності, яка містить елемент примусу, ми маємо міркувати в термінах доцільності, того, що можливо на практиці.
Доцільністю часто нехтують через її неідеологіність та нецікавість, але, навпаки, вона вимагає міцної моральності та комплексного світогляду. Ідеальний, утопічний план повинен бути замінений оптимальним проектуванням та стратегією розвитку, яка врахує контекст, усіх суб’єктів та учасників.
— Як ви вважаєте, хто повинен відповідати за розвиток міста: міська влада чи городяни?
— Як можна хотіти бути власником усіх цих проблем? Виклики перед сучасним містом – величезні. Міська влада не здатна вирішити ці проблеми самотужки. А нестабільний політичний клімат також не сприяє розвитку міста. Тим не менш, ми маємо думати про майбутнє у ці складні часи. Внутрішній тиск та розвиток міста не зменшиться, але зараз ми вже можемо підготуватись до кращих часів. Стояти на місці – не варіант для таких міст, як Київ.
Підприємці, жителі та локальні центри знань повинні об’єднатись у неформальну групу активістів, які хочуть, аби Київ став кращим. Разом з міською владою вони можуть сформулювати головні завдання та правильно розставити пріоритети. Якщо група городян візьме на себе відповідальність – проблему можна буде вирішити. Звичайні люди, а не лише професіонали, відповідальні за розвиток міста, а їхні ідеї роблять планування міста цікавим та веселим.
— Які тренди в розвитку сучасних міст ви помічаєте? Як зміняться міста у найближчому майбутньому?
— Міста будуть розвиватись більш поступово та обережно. Знищення існуючої міської структури та побудова нової перестає бути актуальною. З цілком прагматичних міркувань архітектурні вдосконалення та урбаністичні практики місто намагається реалізовувати обережно та обдумано. Адже сучасні структури міста та будівлі є частиною історії та майбутнього міста.
Ще один тренд – використання діджитал-технологій в розвитку міста, які допомагають забезпечити сталий економічний розвиток, високу якість життя та дозволяють містянам більш активно взаємодіяти.
Обидва ці тренди використовують вже існуючу фізичну інфраструктуру та будівлі у кращий спосіб. Отже місто майбутнього – це місто минулого.
— Одні з найбільш обговорюваних проблем в Києві – це надмірна кількість автомобілів, хаотичні парковки, засилля зовнішньої реклами та МАФи. З чого варто починати вирішувати ці проблеми?
— Цінуйте місто таким, яким воно є, у всій його красі та потворності. Дискусія про те, що виглядає добре, а що погано, повертає нас назад до ХІХ століття. Втім, необхідно сфокусуватись на збереженні хороших речей в Києві.
Для того, аби вирішити проблеми трафіку та паркування, ми маємо запитати себе, чому ці проблеми взагалі існують? Більше доріг та більше місця для паркування – це не вирішення проблеми, а лише сприяння їй. Необхідне дослідження, яке дозволить зібрати усі дані, які ми можемо використати для вирішення проблем. Більше доріг та парковок – лише перша реакція на проблему. Але тільки комплексний підхід може вирішити її. Спершу я би порадив спробувати використати існуючу інфраструктуру та відкритий простір у більш ефективний спосіб.
Необхідні зміни згори для того, щоб покращити фізичну інфраструктуру. В той самий час ми маємо діяти знизу вгору, аби спонукати міські спільноти, які прагнуть змінити оточуюче середовище у маленьких масштабах.
— Яким, на вашу думку, є рецепт комфортного міста?
— Не існує рецепту хорошого міста. Ви, звісно, можете навчитись багато чому від інших міст. Ви маєте багато подорожувати. Ви повинні багато вчитись. Але врешті ви мусите адаптувати увесь цей досвід до свого власного контексту.
— В Києві існує багато покинутих індустріальних об’єктів та територій. Як, ви вважаєте, їх можна трансформувати та ревіталізувати?
— Розташування таких територій в місті має вирішальне значення для їхнього майбутнього. Але вживити ці локації до тканини міста є серйозною проблемою та викликом. Ви маєте дослідити усі можливості розвитку міського середовища і використовувати їх.
— В Роттердамі ви організовуєте так звані вечері, на яких спілкуєтесь з дуже різними людьми. Розкажіть більше про цей формат. Яка мета таких вечерь?
— Ми з колегами помітили, що нам бракує неформального обміну знаннями. В Роттердамі проходить безліч лекцій, дискусій та виставок. Усі ми знаємо багатьох людей та зустрічаємось з багатьма. Ввечері, за гарними стравами та бокалом хорошого вина ми влаштовуємо дискусії з людьми, яких знаємо, та про яких хочемо дізнатись краще. Ми організовуємо такі вечері вже більш ніж шість років. Ми запрошуємо людей, професії яких дотичні до нашої, а також підприємців та міських діячів. Завдяки цьому мої знання стали більшими, а погляд на світ більш вдумливим. І звісно, це хороший спосіб відпочити та гарно провести час у найкращих ресторанах міста.
— Цього року ви будете працювати в якості куратора воркшопу в Києві. Чому ви вирішили залучити до воркшопу не лише архітекторів, ландшафтників чи містопланувальників, а й економістів, юристів, географів та соціальних акивістів?
— Розвиток міста не є виключним правом лише містопланувальників чи дизайнерів. Наше мислення про місто повинне змінитись радикальним чином. Майбутні плани та проекти повинні підкріплюватись найбільш широкими знаннями та дослідженнями і залучати якомога більше людей до процесу.
На воркшопі ми будемо створювати ситуацію, в якій урбан-дизайнери та архітектори не презентують остаточний план. Головна мета воркшопу – не фінальний результат, а процес. Дизайнери та архітектори муситимуть слухати та спілкуватись з представниками інших дисциплін. Адже різноманітні дисципліни забезпечують нові погляди на майбутній розвиток міста. Так вийде дослідити важливість хорошого комфортного міського середовища та зрозуміти, як його можна досягти.
Це цілком відповідає традиції CANactions – об’єднувати людей. Ми перейдемо на якісно новий рівень дискурсу містобудування в Києві. Що більше людей та їхніх знань будуть долучені до процесу, то кращим буде розвиток міста.
— Якими є ваші очікування від київського воркшопу?
— Я дуже чекаю свого візиту до Києва та самого фестивалю. Передусім я дуже хочу побачити своїх друзів, яких не бачив вже дуже довго. Звісно ж, я слідкую за новинами з України та радію, що зможу їх обійняти.
Кожного разу, коли я відвідував CANactions, я зустрічав безліч розумних та активних людей. Я з нетерпінням чекаю, коли зустріну нових людей та зможу подискутувати з ними на найрізноманітніші теми.
Тиждень воркшопу обіцяє бути дуже інтенсивним та насиченим для всіх, хто братиме в ньому участь, а також ще й дуже веселим. В будь-якому разі, цей тиждень буде повний натхнення для кожного.
pb.platfor.ma
